You are viewing [info]liuda_y's journal

нє дождьотєсь!

спасибо
пенсійний фонд зажадав отримати моїх грошенят. воні, мабуть, й не здогадуються, яка я жадібна. я навіть ладна до ЄСПЛ дійти, аби лише їм не платити.

тож, розважимося...

чудовий [info]a_slavskiy зробив мені текст скарги, я поредагувала, вийшло таке:


кейс )


в понеділок відправлю...
спасибо
Originally posted by [info]mokluk at Охматдит. КРОВ ІІІ-ї групи. ТЕРМІНОВО!
Все. Кінець. Кінець світу у відділенні онкогематології дитячого центру Охматдит. Сьогодні подзвонили останній людині із ІІІ-ю групою крові. Потенційних донорів у волонтерській базі більше немає. Це значить, що наступного тижня три дитини можуть загинути. Добрі люди знайшли гроші, щоб купити ліки, які держава не закупила. Інші їздили закордон, щоб ці ліки привезти. Але шанси малих катастрофчно падають. Тому що бракує людей, які готові здати кров.

Короше, камради, ПОТРІБНІ ДОНОРИ КРОВІ ІІІ-ї ГРУПИ (резус немає значення) - кияни, чоловіки. ТЕРМІНОВО.
Телефонуйте НЕГАЙНО: 067 – 505 – 53 – 03 (волонтерський донорський центр)

Будь ласка, хоча б препостіть це прохання. Минулого разу ваша допомога у розповсюдженні прохання про донорів зіграла вирішальну роль. Допомжіть і цього разу. Благаю.

Може, у когось є ще окремі сайти, окрім блогів - ось банер. Заранє дякую.




побуянила в банку

спасибо

з феєричних херсонськіх ліфтів по картках вже давно  всі нареготалися.
але ж власне картка - весь долбоєбізм ситуації не вичерпує. чи можна наперед спланувати кількість поїздок тим клятим ліфтом? а якщо для того, щоб дізнатися, що він не працює, треба щоб спочатку бісова машина зжерла принаймні дві поїздки?
а для поповнення картки в моєму районі існує одна (ОДНА) точка (здається загалом по місту їх аж дві чи три).
ця точка - банк. може навіть центральне відділення. яке точно не напружує себе роботою: якщо обід - то не працює ніхто, і навіть ролети на дверях опускають, по суботах і неділях - звісно ж, не працюють і робочий день в них не надто довгий.
а ліфтом, як це не дивно, користуються й у вихідні, й вночі. при тому вночі чи там пізно ввечері користуються навіть більше.
тому коли наближається час поповнити картку, то потроху наздоганяє паніка: парканутися у того банку поблизу неможна, взагалі парканутися на центральній вулиці якось завжди у робочий час непросто....
а потрапивши нарешті у той клятий банк ти бачиш... два зачинених віконця каси і охоронця, який суворо перепитує, з якого ти питання, бо каси не працюють.

довелося наполегливо кликати менеджера.
охоронець всіляко намагався уникнути цього. розповідав що в касі оновлюється програмне забезпечення. посеред робочого дня, ага... при тому в його розповідях раз від разу очікуваний час, коли каси не будуть працювати, блискавично зменшувався, аж поки до 15 хвилин не дійшло ))) а починалося - зайдіть ввечері )))))
але менеджер таки був викликаний - бо я ж не відчеплюся, ага ;)
і що ви думаєте? після короткого викладення суті проблеми чувак відкрив двері каси, поки заходив всередину ми встигли почути "а чого не працюєте?" - і все. касирка почала приймати платежі!!! принаймні, за ліфтові картки.
чи вдалося третій клієнтці втюхати їм гроші ще й за комуналку - я вже спостерігати не стала... )))))))

ніяк не можу звикнути до того, як у нас люди люблять працювати... і як урізноманітнюють можливості для залучення коштів...

May. 7th, 2012

спасибо

в Одесі давно вже існують проблеми і з тим, де паркуватися, при тому дороги донедавна були цілком пристойні.
в таких умовах розумним вибором вигладала міська автівка а-ля смартик, мікра, гетс, тощо.
в Херсоні, навпаки, дороги були погані, але місця для паркування - навалом. тому сараї-позашляховики були логічним вибором принаймні з цієї точки зору.

часи змінюються...
тепер завдяки мудрому кактусу в Одесі дороги вже ніякі, а місця як не було, так і нема.
в Херсоні доріг, мабуть, не буде ніколи, а місця для паркування все менше та менше. 

висновок: треба терміново почати випуск "народного автомобілю" - щоб розміри як у смарта, а ходова як у прадо, принаймні.
має бути прибутковою справою ;))

наш народ ніпабєдімий

спасибо

хотіла вчора залишити у супермаркеті пропозицію, аби мені було приємніше і зручніше там купувати. в книзі не знайшлося вільної сторінки.
довелося писати на загальному форумі, але в гілці цього супермаркету.
відчула усю міць країни рад.
покупці хором доводять, як це складно буде суперу. і що не треба вимахуватися. і так згодиться.
при тому їхні інтереси аж ніяк не зачіпаються.
ото я собі думаю: якщо вони такі пофігісти стосовно якості послуг для них, то їм не однаково, що я там про щось попросила?
чи це такий стиль життя - будемо у багнюці сидіти і ані пяді тої багнюки не віддамо?

May. 1st, 2012

спасибо
як я провела літо... відпустку


пост присвячується моїм курсантам, які не зважають на тривалі канікули, що абсолютно випадково співпали із моєю відпусткою і продовжують успішно опановувати всіляки вебдванольні примудрості.... :)

5-го и 20-го...

спасибо

гггггг...
зібралася запостити свіжий допис, зачепилася оком за архів минулого місяця.

перше, п"ятнадцяте і двадцять п"яте... виглядає, що пишеться... ну, типу "5-го и 20-го":


;))

Хуйевро 2012

спасибо

перепрошую за лексику. але з пісні таки слів не викинеш...


Originally posted by [info]shurkala at Хуйевро 2012

В общем, я долго терпел, долго думал, но все-таки душа поэта не выдержала, и хочу написать все, что я думаю про эту ебучую подготовку к Евро 2012.

Когда мы получили право на проведение чемпионата, многие радовались, была эйфория у футбольных фанатов. Не фанаты, как я, думали: "Ну, наверное, хорошо, наконец-то к нам повалят всякие туристы, Украина еще одну статья доходную откроет - туризм". В общем-то, при желании и если вдуматься, у нас есть что показать. И, как наивный юноша, который взятку давал раз или два в жизни, подумал, что все-таки у чуваков наверху ума хватит не разворовать все; сделать по уму, чтоб не стыдно было людям приезжим показать. Теперь, когда до открытия этого евро осталось чуть больше два месяца, я хочу поделиться своими мыслями.Много ненависти )

Apr. 1st, 2012

спасибо
Просимо захистити музиканта Ігоря Завадського

Просимо захистити музиканта Ігоря Завадського

Ми, шанувальники музиканта Ігоря Завадського, просимо захистити його від того свавілля, яке відбувається.

Нам стало відомо, що йому було завдано тілесної та моральної шкоди працівниками Шевченківського райуправління міліції. Протягом слідчих дій на музиканта здійснювався тиск з метою дачі ним показань, а саме: побиття, катування, ненадання медичної допомоги, а також приниження та погрози.

Просимо знайти та покарати осіб, які чинили протизаконні дії, перевищивши свої службові обов’язки.

Обвинувачення, не доведені в суді, завдали величезної шкоди Завадському також як людині публічній. У засобах масової інформації чесне ім’я артиста заплямовується чутками, які не підкріплені фактами. Винні у цьому мусять публічно спростувати чутки та вибачитись.

Ми обурені тим, що сталося, адже цінуємо митця, який своєю творчістю служить збагаченню високодуховної культури та розвитку мистецтва. Своїми чисельними перемогами на міжнародних конкурсах він значно п... >>

Mar. 14th, 2012

спасибо


якось так (с)

а будівля, біля якої воно стало на пішохідному переході - дитяча поліклініка. ну, а шо?

Mar. 4th, 2012

спасибо

Жінки парламенту ополчилися проти Литвина

хотіла я написати комент до жінок, які збирають підписи проти красномовця. але зрозуміла, що затопчуть.
тому запощу тут, аби важка праця даром не пропала.

вперше в житті відчула потребу вступитися за Литвина. (якби ще вчора хтось мені щось подібне сказав.... боюсь навіть уявити свою реакцію...)
я вже багато разів перечитала різні інтерпретації того, що він сказав.
і всі вони зводяться до наступного: нашим політикам треба до всього іншого вчитися спрощувати конструкції своїх висловлювань і не використовувати складносурядні речення, які потім можуть стати інструментом маніпуляцій.
а коли дізналася, що бучу підняла Ганя Герман, відома і послідовна правозахисниця, то лише утвердилася у своїх відчуттях.
звісно, висловлювання Литвина не можна назвати 100%-коректними.
але й настільки брутальними, як їх намагаються виставити, вони теж не є.
і тут не можна забувати про "вуха" Гані Герман.
а якщо це просто операція з усунення литвина зі спікера напередодні протягування змін до закону про вибори?
і як би так не вишло, що після прийняття тих змін ані ментальність, ані традиції, ані складносурядні речення, вже про будь-які права говорити буде надто пізно...

Feb. 14th, 2012

Feb. 2nd, 2012

спасибо
дослідним шляхом встановлено, шо неїстівний (для людей) продукт, у голубів жодної відрази не викликає, вони навіть готові за нього битися:

Jan. 30th, 2012

спасибо
а коменти на мило тепер вже не приходять чи у мене щось зламалося у налаштуваннях?

Jan. 29th, 2012

спасибо

я, звісно, завжди намагася обирати продукцію вітчизняного виробника. особливо це стосується продуктів харчування. ну, ми ж житниця, чи шо?

крім того, я ніяк не можу збагнути, як так виходить, що наша вівсянка і гірше, і дорожче німецької?

тому коли побачила у магазині нову вівсянку, яка лишень на якусь гривню дешевша за німецьку, то вже сподівалася, що у ціноутворенні  хоч якийсь здоровий глузд з"явився. на упаковці обіцяли, що воно оброблене як треба, і клопоту з нею не буде.
так от, оце: - рідкісне лайно! майте на увазі!

наш народ ніпабєдімий

спасибо

те, що в херсоні ліфт по карткам - то вже бояніще. але прекрасне додається щодня

біля нашого будинку підслухала розмову двох тіток. цілком такі тітки, що "коня на скаку..."
- а з першого ліфт буде вже 30 копійок кажуть (зараз 18). то я сьогодні на картку кинула 200 грн.
- о, і я завтра поповню. а то раптом ще підвищать...

ото комунальники шльпери. не треба ніфіга робити. лише щопонеділка повідомляти, що відзавтра ціни подвояться. і все - до вечора загрібай бабло з рахунку.
за тиждень можна пропити,  народ за тиждень забуде обіцянку, то можна по новій.

ЗІ а тим часом на районє нема світла. тож, тітки на двір повиходили

Совещание

спасибо
Originally posted by [info]alex_aka_jj at Совещание

Петров пришел во вторник на совещание. Ему там вынули мозг, разложили по блюдечкам и стали есть, причмокивая и вообще выражая всяческое одобрение. Начальник Петрова, Недозайцев, предусмотрительно раздал присутствующим десертные ложечки. И началось.

— Коллеги, — говорит Морковьева, — перед нашей организацией встала масштабная задача. Нам поступил на реализацию проект, в рамках которого нам требуется изобразить несколько красных линий. Вы готовы взвалить на себя эту задачу?

— Конечно, — говорит Недозайцев. Он директор, и всегда готов взвалить на себя проблему, которую придется нести кому-то из коллектива. Впрочем, он тут же уточняет: — Мы же это можем?

Начальник отдела рисования Сидоряхин торопливо кивает:

— Да, разумеется. Вот у нас как раз сидит Петров, он наш лучший специалист в области рисования красных линий. Мы его специально пригласили на совещание, чтобы он высказал свое компетентное мнение.

— Очень приятно, — говорит Морковьева. — Ну, меня вы все знаете. А это — Леночка, она специалист по дизайну в нашей организации.

Леночка покрывается краской и смущенно улыбается. Она недавно закончила экономический, и к дизайну имеет такое же отношение, как утконос к проектированию дирижаблей... )

— Так вот, — говорит Морковьева. — Нам нужно нарисовать семь красных линий. Все они должны быть строго перпендикулярны, и кроме того, некоторые нужно нарисовать зеленым цветом, а еще некоторые — прозрачным. Как вы считаете, это реально?

— Нет, — говорит Петров.

— Давайте не будем торопиться с ответом, Петров, — говорит Сидоряхин. — Задача поставлена, и ее нужно решить. Вы же профессионал, Петров. Не давайте нам повода считать, что вы не профессионал.

— Видите ли, — объясняет Петров, — термин «красная линия» подразумевает, что цвет линии — красный. Нарисовать красную линию зеленым цветом не то, чтобы невозможно, но очень близко к невозможному…

— Петров, ну что значит «невозможно»? — спрашивает Сидоряхин.

— Я просто обрисовываю ситуацию. Возможно, есть люди, страдающие дальтонизмом, для которых действительно не будет иметь значения цвет линии, но я не уверен, что целевая аудитория вашего проекта состоит исключительно из таких людей.

— То есть, в принципе, это возможно, мы правильно вас понимаем, Петров? — спрашивает Морковьева.

Петров осознает, что переборщил с образностью.

— Скажем проще, — говорит он. — Линию, как таковую, можно нарисовать совершенно любым цветом. Но чтобы получилась красная линия, следует использовать только красный цвет.

— Петров, вы нас не путайте, пожалуйста. Только что вы говорили, что это возможно.

Петров молча проклинает свою болтливость.

— Нет, вы неправильно меня поняли. Я хотел лишь сказать, что в некоторых, крайне редких ситуациях, цвет линии не будет иметь значения, но даже и тогда — линия все равно не будет красной. Понимаете, она красной не будет! Она будет зеленой. А вам нужна красная.

Наступает непродолжительное молчание, в котором отчетливо слышится тихое напряженное гудение синапсов.

— А что если, — осененный идеей, произносит Недозайцев, — нарисовать их синим цветом?

— Все равно не получится, — качает головой Петров. — Если нарисовать синим — получатся синие линии.

Опять молчание. На этот раз его прерывает сам Петров.

— И я еще не понял… Что вы имели в виду, когда говорили о линиях прозрачного цвета?

Морковьева смотрит на него снисходительно, как добрая учительница на отстающего ученика.

— Ну, как вам объяснить?.. Петров, вы разве не знаете, что такое «прозрачный»?

— Знаю.

— И что такое «красная линия», надеюсь, вам тоже не надо объяснять?

— Нет, не надо.

— Ну вот. Вы нарисуйте нам красные линии прозрачным цветом.

Петров на секунду замирает, обдумывая ситуацию.

— И как должен выглядеть результат, будьте добры, опишите пожалуйста? Как вы себе это представляете?

— Ну-у-у, Петро-о-ов! — говорит Сидоряхин. — Ну давайте не будем… У нас что, детский сад? Кто здесь специалист по красным линиям, Морковьева или вы?

— Я просто пытаюсь прояснить для себя детали задания…

— Ну, а что тут непонятного-то?.. — встревает в разговор Недозайцев. — Вы же знаете, что такое красная линия?

— Да, но…

— И что такое «прозрачный», вам тоже ясно?

— Разумеется, но…

— Так что вам объяснять-то? Петров, ну давайте не будем опускаться до непродуктивных споров. Задача поставлена, задача ясная и четкая. Если у вас есть конкретные вопросы, так задавайте.

— Вы же профессионал, — добавляет Сидоряхин.

— Ладно, — сдается Петров. — Бог с ним, с цветом. Но у вас там еще что-то с перпендикулярностью?..

— Да, — с готовностью подтверждает Морковьева. — Семь линий, все строго перпендикулярны.

— Перпендикулярны чему? — уточняет Петров.

Морковьева начинает просматривать свои бумаги.

— Э-э-э, — говорит она наконец. — Ну, как бы… Всему. Между собой. Ну, или как там… Я не знаю. Я думала, это вы знаете, какие бывают перпендикулярные линии, — наконец находится она.

— Да конечно знает, — взмахивает руками Сидоряхин. — Профессионалы мы тут, или не профессионалы?..

— Перпендикулярны могут быть две линии, — терпеливо объясняет Петров. — Все семь одновременно не могут быть перпендикулярными по отношению друг к другу. Это геометрия, 6 класс.

Морковьева встряхивает головой, отгоняя замаячивший призрак давно забытого школьного образования. Недозайцев хлопает ладонью по столу:

— Петров, давайте без вот этого: «6 класс, 6 класс». Давайте будем взаимно вежливы. Не будем делать намеков и скатываться до оскорблений. Давайте поддерживать конструктивный диалог. Здесь же не идиоты собрались.

— Я тоже так считаю, — говорит Сидоряхин.

Петров придвигает к себе листок бумаги.

— Хорошо, — говорит он. — Давайте, я вам нарисую. Вот линия. Так?

Морковьева утвердительно кивает головой.

— Рисуем другую… — говорит Петров. — Она перпендикулярна первой?

— Ну-у…

— Да, она перпендикулярна.

— Ну вот видите! — радостно восклицает Морковьева.

— Подождите, это еще не все. Теперь рисуем третью… Она перпендикулярна первой линии?..

Вдумчивое молчание. Не дождавшись ответа, Петров отвечает сам:

— Да, первой линии она перпендикулярна. Но со второй линией она не пересекается. Со второй линией они параллельны.

Наступает тишина. Потом Морковьева встает со своего места и, обогнув стол, заходит Петрову с тыла, заглядывая ему через плечо.

— Ну… — неуверенно произносит она. — Наверное, да.

— Вот в этом и дело, — говорит Петров, стремясь закрепить достигнутый успех. — Пока линий две, они могут быть перпендикулярны. Как только их становится больше…

— А можно мне ручку? — просит Морковьева.

Петров отдает ручку. Морковьева осторожно проводит несколько неуверенных линий.

— А если так?..

Петров вздыхает.

— Это называется треугольник. Нет, это не перпендикулярные линии. К тому же их три, а не семь.

Морковьева поджимает губы.

— А почему они синие? — вдруг спрашивает Недозайцев.

— Да, кстати, — поддерживает Сидоряхин. — Сам хотел спросить.

Петров несколько раз моргает, разглядывая рисунок.

— У меня ручка синяя, — наконец говорит он. — Я же просто чтобы продемонстрировать…

— Ну, так может, в этом и дело? — нетерпеливо перебивает его Недозайцев тоном человека, который только что разобрался в сложной концепции и спешит поделиться ею с окружающими, пока мысль не потеряна. — У вас линии синие. Вы нарисуйте красные, и давайте посмотрим, что получится.

— Получится то же самое, — уверенно говорит Петров.

— Ну, как то же самое? — говорит Недозайцев. — Как вы можете быть уверены, если вы даже не попробовали? Вы нарисуйте красные, и посмотрим.

— У меня нет красной ручки с собой, — признается Петров. — Но я могу совершенно…

— А что же вы не подготовились, — укоризненно говорит Сидоряхин. — Знали же, что будет собрание…

— Я абсолютно точно могу вам сказать, — в отчаянии говорит Петров, — что красным цветом получится точно то же самое.

— Вы же сами нам в прошлый раз говорили, — парирует Сидоряхин, — что рисовать красные линии нужно красным цветом. Вот, я записал себе даже. А сами рисуете их синей ручкой. Это что, красные линии по-вашему?

— Кстати, да, — замечает Недозайцев. — Я же еще спрашивал вас про синий цвет. Что вы мне ответили?

Петрова внезапно спасает Леночка, с интересом изучающая его рисунок со своего места.

— Мне кажется, я понимаю, — говорит она. — Вы же сейчас не о цвете говорите, да? Это у вас про вот эту, как вы ее называете? Перпер-чего-то-там?

— Перпендикулярность линий, да, — благодарно отзывается Петров. — Она с цветом линий никак не связана.

— Все, вы меня запутали окончательно, — говорит Недозайцев, переводя взгляд с одного участника собрания на другого. — Так у нас с чем проблемы? С цветом или с перпендикулярностью?

Морковьева издает растерянные звуки и качает головой. Она тоже запуталась.

— И с тем, и с другим, — тихо говорит Петров.

— Я ничего не могу понять, — говорит Недозайцев, разглядывая свои сцепленные в замок пальцы. — Вот есть задача. Нужно всего-то семь красных линий. Я понимаю, их было бы двадцать!.. Но тут-то всего семь. Задача простая. Наши заказчики хотят семь перпендикулярных линий. Верно?

Морковьева кивает.

— И Сидоряхин вот тоже не видит проблемы, — говорит Недозайцев. — Я прав, Сидоряхин?.. Ну вот. Так что нам мешает выполнить задачу?

— Геометрия, — со вздохом говорит Петров.

— Ну, вы просто не обращайте на нее внимания, вот и все! — произносит Морковьева.

Петров молчит, собираясь с мыслями. В его мозгу рождаются одна за другой красочные метафоры, которые позволили бы донести до окружающих сюрреализм происходящего, но как назло, все они, облекаясь в слова, начинаются неизменно словом «Блять!», совершенно неуместным в рамках деловой беседы.

Устав ждать ответа, Недозайцев произносит:

— Петров, вы ответьте просто — вы можете сделать или вы не можете? Я понимаю, что вы узкий специалист и не видите общей картины. Но это же несложно — нарисовать какие-то семь линий? Обсуждаем уже два часа какую-то ерунду, никак не можем прийти к решению.

— Да, — говорит Сидоряхин. — Вы вот только критикуете и говорите: «Невозможно! Невозможно!» Вы предложите нам свое решение проблемы! А то критиковать и дурак может, простите за выражение. Вы же профессионал!

Петров устало изрекает:

— Хорошо. Давайте я нарисую вам две гарантированно перпендикулярные красные линии, а остальные — прозрачным цветом. Они будут прозрачны, и их не будет видно, но я их нарисую. Вас это устроит?

— Нас это устроит? — оборачивается Морковьева к Леночке. — Да, нас устроит.

— Только еще хотя бы пару — зеленым цветом, — добавляет Леночка. — И еще у меня такой вопрос, можно?

— Да, — мертвым голосом разрешает Петров.

— Можно одну линию изобразить в виде котенка?

Петров молчит несколько секунд, а потом переспрашивает:

— Что?

— Ну, в виде котенка. Котеночка. Нашим пользователям нравятся зверюшки. Было бы очень здорово…

— Нет, — говорит Петров.

— А почему?

— Нет, я конечно могу нарисовать вам кота. Я не художник, но могу попытаться. Только это будет уже не линия. Это будет кот. Линия и кот — разные вещи.

— Котенок, — уточняет Морковьева. — Не кот, а котенок, такой маленький, симпатичный. Коты, они…

— Да все равно, — качает головой Петров.

— Совсем никак, да?.. — разочарованно спрашивает Леночка.

— Петров, вы хоть дослушали бы до конца, — раздраженно говорит Недозайцев. — Не дослушали, а уже говорите «Нет».

— Я понял мысль, — не поднимая взгляда от стола, говорит Петров. — Нарисовать линию в виде котенка невозможно.

— Ну и не надо тогда, — разрешает Леночка. — А птичку тоже не получится?

Петров молча поднимает на нее взгляд и Леночка все понимает.

— Ну и не надо тогда, — снова повторяет она.

Недозайцев хлопает ладонью по столу.

— Так на чем мы остановились? Что мы делаем?

— Семь красных линий, — говорит Морковьева. — Две красным цветом, и две зеленым, и остальные прозрачным. Да? Я же правильно поняла?

— Да, — подтверждает Сидоряхин прежде, чем Петров успевает открыть рот.

Недозайцев удовлетворенно кивает.

— Вот и отлично… Ну, тогда все, коллеги?.. Расходимся?.. Еще вопросы есть?..

— Ой, — вспоминает Леночка. — У нас еще есть красный воздушный шарик! Скажите, вы можете его надуть?

— Да, кстати, — говорит Морковьева. — Давайте это тоже сразу обсудим, чтобы два раза не собираться.

— Петров, — поворачивается Недозайцев к Петрову. — Мы это можем?

— А какое отношение ко мне имеет шарик? — удивленно спрашивает Петров.

— Он красный, — поясняет Леночка.

Петров тупо молчит, подрагивая кончиками пальцев.

— Петров, — нервно переспрашивает Недозайцев. — Так вы это можете или не можете? Простой же вопрос.

— Ну, — осторожно говорит Петров, — в принципе, я конечно могу, но…

— Хорошо, — кивает Недозайцев. — Съездите к ним, надуйте. Командировочные, если потребуется, выпишем.

— Завтра можно? — спрашивает Морковьева.

— Конечно, — отвечает Недозайцев. — Я думаю, проблем не будет… Ну, теперь у нас все?.. Отлично. Продуктивно поработали… Всем спасибо и до свидания!

Петров несколько раз моргает, чтобы вернуться в объективную реальность, потом встает и медленно бредет к выходу. У самого выхода Леночка догоняет его.

— А можно еще вас попросить? — краснея, говорит Леночка. — Вы когда шарик будете надувать… Вы можете надуть его в форме котенка?..

Петров вздыхает.

— Я все могу, — говорит он. — Я могу абсолютно все. Я профессионал.



UPD. А я смотрю, оно находит отклик в людях. Кому нравится - не возбраняется утащить к себе в норку в ЖЖ. Спасибо всем, кто отметился в теме, мне жутко приятно, что оценили. Спасибо, друзья!

UPD2. Начали появляться переводы на нерусские языки. Моя в шоке. Оно пускает метастазы по всему миру О_о

UPD3. А вот и аудиоверсия рассказа созрела, скажем спасибо [info]gerda07!



Latest Month

May 2012
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Keri Maijala